|
|
|
December 26th, 2009
08:01 am
в українських потягах або перетяг, або духота. Цього разу дісталось останнє. Крім нас з оператором в купе їхав лише один чоловік - такий весь галантний, приємний, цікавий співрозмовник. Читає аналітику, викладає закордоном, працює в великій компанії - словом ізлучяє всячєскі пазітіви. Полягали спати, але жара душить - не заснути. Оператор на верхній, а ми з інтілігєнтом на нижніх. і от обертаю я голову від стіни в його бік... а цвіт нації лежить повністю голий, з ерогованим інструментом і навіть пальці на ногах не накрив простирадлом.
|
December 23rd, 2009
09:56 pm - я лисію!
Останні років з тисячу я не хворіла. Кілька застуд тривалістю менше трьох днів і нудота після гулянки були максимальними збоями в роботі організму. І от за три місяці: дві застуди з тижневим лежанням в ліжку, струс мозку, алергія невідомо на що, запалення середнього вуха, а тепер тадададам - я лисію. На голові утворилась залисина розміром в 5 копійок і виявитись страшним сном вона не планує. Мабуть, доля наполегливо талдичить, що я щось роблю не так в цьому житті і опускати руки від мого ігнору не хоче.
Пи.си. Я знаю до якого лікаря треба йти, але ідею з мотузкою не відкидаю.
|
October 31st, 2009
11:59 am
У дьюті фрі на кордоні з Польщею конфіскатик використовують не за призначенням - миють горілкою підлогу. На кп лікар дивиться, чи ти часом не стечеш шмарклею на щойно видраєний з милом парапет. Але медичний контроль після митного, так що нам, чотирьом відважним бацилоносцям, вдалось прорватись через кордон. Польське радіо тріщить про свинячий грип, як про рідний. Аптеки і їхні гуртівні від Рави до Любліна спустіли на Tamiflu, але ще тиждень тому ці чи не єдині ліки від свинячого грипу коштували там трошки за сто злотих (це десь 250грн, у нас, кажуть, вдвічі дорожче). Так шо паніке перекинулось на Жеч Посполіту без зволікань, подейкують про закриття кордону вже найближчим часом.
В паспорті тьохкає річна шенгенська мульти віза, манить в мандри і обіцяє зробити мої 25 незабутніми. Життя прекрасне;)
|
October 13th, 2009
05:07 pm
стікаю слиною від світлин веб камер Буки http://www.bukovel.com/livecams
Треба терміново поставити глінтвейн всій канцелярії;)
|
March 2nd, 2009
01:16 pm
Одні люди більше відчувають світ на дотик і запах, іншим найважливіша картинка, а є такі, що без звуку нічого не розуміють. Звичайно, у більшості здорових людей є і кінестетичний, і візуальний, і аудіальний канали сприйняття. Та все ж якийсь один з них розвинений більше, як якийсь з талантів. Коли знаєш, як сприймає світ твій підлеглий, шеф чи друг, набагато легше з ним порозумітися, та і взагалі - дізнаєшся про людину набагато більше. Цю техніку часто використовують психологи, щоб допомогти людині зрозуміти себе. Визначити свій підтип не складно, треба лише написати кілька речень. Зате в результаті отримуємо розуміння багатьох конфліктів і недопорозумінь:) Ну як, готовий? Тоді напиши кілька речень про море, і спробуємо разом розібратись. Полетіли!
|
January 26th, 2009
03:34 pm
тиждень на Буковелі і я знову оборжнюю свою роботу. Фоток не буде - бо було не до фоток:) зате є купа щастя, яке не вивітрюється
|
December 10th, 2008
01:39 pm
Є речі, які варто робити просто тому, що вони подобаються. Мені подобається вчитись. От майстер-клас сценарної майстерності намальовується, приєднуйтесь, кому цікаво: http://kinshik.livejournal.com/133189.html
|
December 1st, 2008
01:18 pm
"Слава Україні! І героям слава!
хай живе Бандера і його держава!"
- десь такий був текст у пісеньки, яку співіали на відкритті сезону на Буковелі вбрані в етнічні строї жіночки. Крім них нас зустріли вкатані траси, стерпні черги і халявні абонементи. Життя прекрасне, мушу вам зізнатися.
|
November 10th, 2008
12:31 pm
інколи буває так, що дорослий сформований чоловік, що прожив чверть століття (модно звучить, ага) верзе такі бздури, що хочеться довго і натхненно бити його тапком. А інколи просто смішно:) З останніх перлів: відмінки стоять в неправильному порядку. Спочатку, каже, мав бути знахідний, окличний, потім давальний, тоді орудний, родовий і називний. Тільки місцевому місця не вистачило.
|
November 9th, 2008
10:28 pm
- бути військовим пристижно або чверть американських бомжів ветерани,
- тероризм це чума або від тероризму помирає менше людей ніж від алергії на арахіс,
- гроші нам потрібні або гроші створені з повітря і боргів
Де правда? жоден фільм не відповість. Але цей запитує так, що примушує замислитись.
такі да, в ефірі нашого інтернету продовження фільму "Дух часу" ("Zeitgeist") Отутечки http://www.zeitgeistmovie.ru/ обидві серії, торент.ру теж не дрімає.
шукайте правду навіть якщо вам за це не платять.
|
November 3rd, 2008
08:52 pm - Девід Блейн в Тернополі
- Ага, ось ці хлопці…Я роблю особливе, вуличне чаклунство…Хочете побачити трішечки чаклунства?
— Ненене, Дэвид Блейн, отвали от нас….Мы вообще по-украински не понимаем!!
— А, то ви москалі? А що робите в Тернополі?
— Отвали, демон! Что хотим, то и делаем! И не москали, а русские.
— А ви впевнені, що ви русскіє? Ось ти…Ти впевнений в цьому?
— Ну блин….Уверен конечно.
— А що це ти тоді вирядився так? Вишиванка …ше й оселедець козацький на голові.
— Что??? Какая еще вышиванка? В рот мне ноги, демон, что ты наделал? Верни нам наши шмоты…фак мой мозг!
— Доречі, хлопці…я щось забув вдома свій годинник….Не підкажете котра година?
— Ееее….За вісім хвилин шоста….Фак мій моск, демон…що ти наробив….я говорю українською!!! Очманіти можна…Ноги мені до рота! Зупинись….відчепись від нас, добре? Ну що ще? Що ти пиришся, демон?
— Та я оце думаю…Ви плануєте святкувати майбутній день народження Степана Бандери?
— Якого Бандери? Цього злісного націоналіста, який чинив звірства серед мирного населення? Ой…що це я несу всяку московську пропаганду…Це ж справжній незламний патріот нашої України….Слава Україні! Відсвяткуємо як треба, з розмахом!
— Героям слава)) Ну бувайте…Годі з вас… я бачу, що ви хороші хлопці…
позичила в ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) donvintona
більше про Девіда Блейна тут
|
05:02 pm
все. всім колайдер.
щоправда за іншою теорією колайдер вже давно бабахнув.
|
October 31st, 2008
04:57 pm
У нього насправді тремтіли руки, коли стояв у тому клятому відділенні банку. Ми дивились це відео разом і по черзі, перемотували і дивились ще раз. Ми не могли повірити власним очам і його рукам. Але він це зробив.
Запросто уявляю, що забула вдома гаманець, на тумбочці біля гербери, і їду у відрядження без грошей. Так і бачу, як він купує мені їсти і пиво, і каже: «Та потім колись каву поставиш». Легко уявити, як в третій ночі дзвонить телефон, я зриваюсь як на пожежу, а це він питає, чи я часом не знаю когось, хто може продати драп. Або що ми летимо на повітряній кулі над собором Паризької Богоматері, а він вимикає камеру і починає клацати мельничкою. Я цілком розумію, що він може зависнути на дискотеці на цілу ніч і запізнитись на годину на зйомку. А потім ще й зняти паскудно. Або зняти найкраще зі всіх. Але як він міг вкрасти гроші у нашого співробітника, який його на роботу влаштував і кращі зйомки давав – це за межею уяви. Ну але ж вкрав, ми на власні очі бачили. З сповільненням і повторами.
Він прийшов віддати гроші – це єдине покарання. Заяви ніхто не подавав, хлопця пошкодували, мовляв – з тюрми кращим не вийде. Він усміхався, казав, що вже знайшов іншу роботу. Він усміхався, він не шкодував.
А вчора знайомий юрист сказав, що відео зйомка у відділені банку, де немає таблички «вас знімають» і де використовується певний вид камер – зовсім не доказ. Хороший адвокат доведе.
|
September 26th, 2008
12:39 pm
те, що ти не вмієш писати рецензії - не злочин, але сірьйозна нідороботка. не плач, все можна виправити, тим більще, що привід є:
... уже вдруге цього року пройде конкурс читацьких рецензій. Оголосивши “довгий список” учасників “Книги року Бі-Бі-Сі”, ми запросимо всіх читачів, окрім близьких родичів наших співробітників та членів журі, писати рецензії на ці книги.
Рецензія може бути негативною чи позитивною, головне – добре написаною! Ми сподіваємося переважно на участь рецензентів-любителів, хоча нашими правилами не заборонена участь професійних критиків...
головне, що ти знаєш що саме рецензувати. Не втомлююсь повторювати:
ХТО НЕ ЧИТАЄ ГРИЦЮКА, ТОЙ ПАХОЖ НА МУДАКА!
деталі тутачькі
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/forum/story/2008/09/080912_pyrkalo_forum_oh.shtml
|
September 22nd, 2008
01:36 pm
Хробаки розповзались підлогою, на ходу плодились, перекидали горнята з запліснявілими залишками чаю. «Це його територія, це йому належить» – вчила мене мати, - «Не смій туди лізти». Можна лише тихесенько підійти до його стільця за комп’ютером, ніжно обійняти, поцілувати у складочку з вушком і прошепотіти: «Зай, там знов твоя банка з хробаками перевернулась… І цей, можна я заберу вудочки з прасувальної дошки?». Він звичайно дозволить, не відриваючи погляд від сайту з аукціоном рибальського спорядження. Він добрий.( Він мене любить. )
|
September 18th, 2008
04:44 pm
на стелі суміш грибка і обдертої фарби, стіни здаються вужчими, парти стоять щільно, без проходів, так що ледве протискаєшся між вікном і розкритими парасолями: у 150-й аудиторії завис ремонт. Це вже не мої парти, не мої друзі, не моє життя. Але це моя ностальгія. Від цього мені навіть приємно було ПРОЧИТАТИ СВОЮ ПЕРШУ В ЖИТТІ ЛЕКЦІЮ. Якби два роки тому, під час мук над дипломом, мені хтось сказав що я читатиму пару в 150й аудиторії студентам третього курсу, отримав би добру дозу мого сміху в вухо. Мабуть читанням пари це можна назвати лише з натяжкою, але док.фільм, який я режесувала показали третьокурсникам і ми з автором сценарію довго і ненудно розповідали як це все робилось. А після того дівчата підходили і питали як би це прийти на практику в мої програми. Пора відчувати себе старою і досвідченою:)
|
September 11th, 2008
August 12th, 2008
12:43 pm
Була в Туреччині і все було дуже класно. Але одного дня було особливо жарко, тож ми з коханим кілька годин рятувались в номері під кондюком. Тоді то ми і побачили, що крім пальм і моря, в тій країні ще є тілівізор. 20 хвилин дивились російські новини. Було два сюжети, у яких згадували Україну: в контексті смерті Солженіцина та про Почаївську церкву.
І говорячи про втрату одного з найпочесніших росіян, дали цитату, що він вважав наче голодомор 33-го аж ніяк не був геноцидом. До чого це?
І говорячи про українську святиню, російськомовний священик побивався, що найгірші часи для неї були не під час війни і зовсім не тоді, як совєти крали і нищили все, що бачили, а буквально таки на днях, коли "прішлі еті казакі, ну тоість ані нє казакі уже билі, а еті - павстанци УПА, бандеравци проста па нашему". Для чого це?
Ми довго думали чому і навіщо так роблять. Потім спробували повірити, що це випадковість. Але поділились спостереженням з ще двома дівчатами і наступного дня російські новини подивились вони. Застали один сюжет, у якому згадувалась Україна - про потоп у франківській області. Кажуть, більшість часу розповідалось про те, що погані українські митники затримали російську гуманітарку на 14 годин.
Є підстави думати, що це не випадковість. Що так відбувається щодня. Кожна людина за кордоном, що знає російську і цікавиться новинами в Росії, дізнається про Україну саме так. І саме таке.
Це називається інформаційна атака.
і лише зараз, перечитуючи ваші записи про Грузію, я починаю по-справжньому розуміти навіщо це. Ми просто живемо і думаємо, що все страшне в минулому, і що нема кому воювати з Україною. Так само і грузини думали, мабуть.
|
July 8th, 2008
01:00 pm
Ти можеш ненавидіти Ромка з першої апаратної. Можеш. Але послухай, що скажу. Кожного вечора Ромко монтує весілля. Він складає усмішки під банальну музику, додає троянд у заставку і тихо блює. Вночі з суботи на неділю він сідає за стіл до нової пари, щоб відзняти той самий кадр, тільки з іншими обличчями. Підранок повертається до сварливої дружини, яка, як кажуть, інколи тлумить його брудним гумовим чоботом, поки свекруха не бачать. І ти хочеш, щоб після цього він прийшов на роботу, ввів свій пароль на Інтернет і використав останні метри трафіку на сайт з прогнозом погоди. Ну то й хоти собі далі. А Ромко поставить вчорашню погоду і зі спокійною совістю піде додому монтувати весілля. Я ненавиджу його лише за одне - він щодня бере з собою парасолю.
|
July 2nd, 2008
11:30 am - Крила ангела. В асортименті.
Людина без мрії, це як відьма без мітли, ангел без крил чи табуретка без ніжки. Мрія несе нас в перед, затримує під хмарами і наділяє відчуттям якщо не значущості, то принаймі доцільності. Коли за ці блага платиш - здійснюєш мрію, то де межа ціни? Наприклад заради мрії дитинства - поїздки на Кубу - продаєш авто. І залишаєш на два тижні дружину з немовлям. Чи їдеш у Відень з мужиком, який мріє тебе викохати, залишаючи вдома ревнивого коханого.
У мене мрій в асортименті, можу поділитись.
|
|
|
